Про клієнтів. От бувають такі люди, прискіпливо-дотошні до усього, такі наче чемні і водночас як дзига в голові - спати заважають. Усюди зі своєю правдою, чи як..

Купив один товариСч собі меблю. Трохи задорогу, як на мене, трохи у розфуфиреного продавця. І все б у всіх добре було аби не ота прискіпливість і кіча на дороге і модне. Ага. Сорока захотіла блискавку та у яскравій обгорточці. Не дали. Так от, то в тій меблі не то, то не так пофарбовано, то не за технологією.. Подався цей товариСЧ перевіряти майстрів виконавця на ISO та знання технологій.. а ті й підсунули йому казна що, бо проплачене все по договору наперед, щей акт виконаних робіт підписано. Ага. Мастри тому прискіпливому на поступки пішли- фасади раз міняли, перероблювали, знов фантазували як той хоч, терпець урвався у людей.. а товариСч не заспокоївся. До суду пішов. Суддю до сліз від жалю довести прагне, фасади притаранив. Анєгдот мені нагадав: "Адвокат щоб хоч якось розчулити суддю до свого підзахисного розвісив по залу судових засіданнь його дитячі малюнки". Так і цей з фасадами. І ще й пристає до всіх за порадами. Навіщо тільки не відомо. Жадібністю своєю та прискіпливістю до усього доводить людей до сміху. Такий типу: я за все розрахуюсь, я ж постраждалий, у них же вивіска, а там не те.. І адвокату такий раз і гонорар не платить ну він же меблі купив не якісні то, тепер усі разом повинні йому допомогти вирішити проблему, за "так", що й на хліб не намажеш, справа ж суспільна. У всіх же меблі є. А він же один такий борець за правду..