Коли ми проводимо журналістські розслідування забуваємо про все крім головної мети. Часто, навіть забуваємо про власну безпеку.
У 2014-2016 роках коли бурштинова війна була в самому розпалі, а через масоване вторгнення на Донбас про цю трошки «забули». Нашою задачею було винайти головних фігурантів та основних замовників і, водночас, нищивників Поліських ландшафтів серед працівників правоохоронної системи.
Це взагалі дика історія: спочатку ми стали свідками перепродажу «рабів-старателей», пізніше, коли звернулись до відділку поліції я стала заручником на декілька годин, можливо, було б і довше та, мої колеги мали менше досвіду у подібних ситуаціях. Нам потрібна була допомога поліції у виконанні службових завдань. На той момент всі поліцейські Сарненського відділку – відмовились нас супроводжувати. Натомість, аби виправити прикрий інцидент зі мною, та домовитись про не написання заяви про злочин керівництво МВС області запросило нашу групу на інтерв’ю. Кепське було інтерв’ю насправді… Після цього до нас приставили «хвіст».
На той момент ми робили короткі публікації щодо нашого розслідування. Одна з них зацікавила головне управління СБУ. Вони запропонували співпрацю. Так ми стали виконувати негласні слідчі дії.
Наступного разу ми вже розуміли, що ситуація складніша ніж ту про яку ми мали попередню інформацію і вже були більш підготовані.
У Рівному ми познайомились із тоді із заступником прокурора Андрієм Боровиком. Він повідомив, що всіляко буде сприяти нашому розслідуванню. Ми зробили з ним розгорнуте інтерв’ю: говорили про складну роботу прокуратури, про складнощі з бурштино-добувачами, про його роботу. Ми так і не змогли поспілкуватись із прокурором області. В службі безпеки України області деякі співробітники були дуже проти наших інтерв’ю – навіть з працівником відділу комунікацій. Так у них налагоджена комунікація між підрозділами...
Ми весь час були в напрузі працюючи в Рівненькому поліссі, нам доводилось виїзжати у сусідню область для відпочинку. Зупинялись не в готелях. Постійно їздили у супроводі власної охорони. Змінювали автівки.
Водночас, ми брали інтерв’ю у екологів, митників, правоохоронців. Ми хотіли зрозуміти рівень небезпеки для природи і суспільства який наносить спрага до швидкої наживи. Це шалені статки не тільки для окремо взятої області, а й для всієї України взагалом.
Ще треба розуміти, що бурштин там копають усі. В поліції, наприклад, є відпрацьована схема по рейдам: копачів повідомляють про рейд, вилучають водяні помпи (на вигляд як генератор), доставляють їх у відділок на зберігання, а вже за день «продають» назад власникам.
Крім того, до місця видобутку так просто не дістатись – навколо є приватна охорона із серйозним озброєнням.
За нічні рейди, які ми виконували, мали змогу зафіксувати роботу складної техніки для підготовки поля (викопували обвідні канали для води, щоб можна було працювати помпами). У цих питаннях постійно був на зв’язку заступник прокурора Боровик. З його слів, він давав команду на термінове вирішення цих питань. Як нам тепер зрозуміло, команди були не для правоохоронців, а шоу для нас.
Коли ми зафіксували передачу коштів за продаж «рабів-копачів» він навіть прийняв у нас заяву про скоєння злочину. Але справі руху не дав.
Весь час, який ми присвячували розслідуванню ми перевіряли кожного героя у цій справі. Вивчили ієрархію з продажу бурштину-серцю та схеми вивезення з України. Дістались у саме лігво копачів.
Наша команда дізнались, про єдине підприємство ДП «Бурштин Україна» яке має ліцензію на видобуток і продаж. Але підприємство давно не займається видобутком – не вигідно. Про війни різних бандитських угрупувань, про постійну конкуренцію з Житомирською областю за право першими продати.
Таким чином зібраний матеріал ліг в основу у подальші дії з боку держави. Кардинальні зміни у керівництві правоохоронної системи та арешт ключових героїв дало змогу на деякий час покласти край міжусобицям.
На сьогоднішній день досі тривають суди над колишніми працівниками прокуратури, поліції та старателями.
Після шаленої крадіжки з кабінету слідчого головного управляння МВС області – вилучене каміння зберігають у банківських сейфах.
На третину зменшилась кількість «чорного» видобутку бурштину. Деякі громади зобов’язали до відновлення спаплюжених територій.